Нам подобаються красиві нікельовані поверхні різних деталей, які використовуються для зовнішньої обробки автомобілів, мотоциклів, велосипедів, приладом, предметів домашнього ужитку і самих різних речей. Але мало хто з тих, хто бачить своє відображення в цих привабливих речах, замислюється, як досягнутий такий ефект. А в цьому немає нічого особливо складного — тут використовується нікелювання, або електрохімічне нанесення тонкого шару нікелю за допомогою приміщення предмета в спеціальний розчин, і пропускання через нього електричного струму.

Для отримання тонкого, рівного і міцного шару нікелю (товщиною до декількох сотих часток міліметра) використовуються різні водні розчини електролітів, так чи інакше містять іони нікелю. При пропущенні струму крізь такий електроліт, іони нікелю прагнуть до негативного електроду (анода), на якому і осідають тонким шаром. Тепер зрозуміло, що якщо в якості електрода використовувати потребує покритті сталеве виріб, то нікель буде осідати саме на ньому — ось в цьому, власне, і полягає технології нікелювання.

Однак так вийшло, що плівка нікелю не кращим чином зчіплюється з поверхнею сталевого вироби, так і цей шар часто має мікроскопічні пори, що зводить нанівець його антикорозійні властивостей. Ця проблема вирішується легко за допомогою нанесення на сталь тонкого шару міді, а нікель осідає вже на цьому шарі. Саме так в даний час проводиться нікелювання. Однак нерідко на нікелеве покриття наноситься дуже тонкий шар хрому, що значно покращує і естетичні, і фізичні якості сталевого виробу.

Але потрібно сказати, що краса — це «побічний ефект» шару з нікелю. В першу чергу плівка з нікелю захищає предмети від хімічно агресивних середовищ (що запобігає корозії), тому електрохімічного осадження нікелю з водних розчинів електролітів піддають хімічний посуд, медичні інструменти та інші предмети, що використовуються в лабораторіях.

Міцність, краса, практичність і розумна ціна — нікелювання дозволяє домогтися всього цього без зайвих витрат. Але ж колись таке було зовсім неможливо.