Фонд державного майна України оприлюднив дані про надходження до скарбниці держави коштів від оренди титанових ГЗК країни — «Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату» (Дніпропетровська область) і «Іршанського державного гірничо-збагачувального комбінату» (Житомирська область) за минулий рік. Це 152.17 мільйонів гривень, з яких 69.44 млн. Оплачені в рахунок погашення старої заборгованості по оренді підприємств приватним акціонерним товариством «Кримський титан». Зокрема, за використання активів «Вільногірського ГГМК» орендар — «Ostchem Germany GmbH» Дмитра Фірташа — заплатив 104.99 мільйонів гривень, 50.21 млн. З яких склала сума погашення боргу. А за оренду «Іршанського ГГЗК» — 47.18 мільйонів (в тому числі — виплата старих заборгованостей в розмірі 19.23 млн. Гривень).
Нагадаємо: структури бізнесмена Дмитра Фірташа (опосередковано — через компанію «Кримський титан», де їм тоді належала половина портфеля цінних паперів) орендують обидва згаданих вище активу з 2004 року. По закінченню терміну дії першого договору оренди цих підприємств (у 2009-му році), Фонд держмайна відмовився від продовження співпраці з «Кримським титаном». Однак орендар ініціював ряд судових розглядів з відомством, в ході яких сторони намагалися довести один одному свою правоту аж до початку минулого року, коли конфлікт, нарешті, був дозволений. Тим часом, в ході з'ясування відносин між ФДМУ і «Кримським титаном», у орендаря накопичувалася заборгованість перед державою, яка (в результаті покупки структурами Фірташа решті половини пакета акцій «КТ» в грудні 2012 року) офіційно дісталася «Ostchem Germany GmbH» в повному обсязі.
Раніше аналітики ринку кольорових металів неодноразово публікували в ЗМІ інформацію про те, що на території України є всі умови для створення ефективного, рентабельного підприємства з виробництва металевого титану, цирконію, гафнію та інших ресурсів, що добуваються з циркон-рутил-ільменітових руд. Вироби з використанням цих елементів затребувані в ракетобудуванні, ядерній енергетиці, виробництві авіатехніки і мають високу додану вартість. Проте, сьогодні левова частка дорогоцінного сировини вивозиться з країни на стадії нульовий переробки (або в кращому випадку — у вигляді незначно більш дорогого діоксиду титану).