У будь-якій країні чимало свят, вони приурочені до різних пам’ятних подій. Проте значущість однієї дати неможливо переоцінити. Мова йде про 9 Травня, День Перемоги. Це свято по праву вважається найбільш великим. Хочеться вірити, що і після закінчення багатьох століть подвиг радянського народу не зітреться з пам’яті нащадків — як і слава героїв. Можливо, подібні фрази для багатьох звучать пафосно, проте це беззаперечна істина. Історія світу могла б піти в зовсім іншому, більш трагічний напрямку. Тільки завдяки мужності та самовідданості наших воїнів був переможений фашизм.
З кожним роком страшні події Великої Вітчизняної Війни відходять від нас все далі. На жаль, поступово йдуть ті, хто зумів пережити кровопролитні битви, голодні післявоєнні будні. Але ми пам’ятаємо, любимо, цінуємо і сумуємо за тими, хто не зміг дожити до цієї світлої дати.
1418 днів тривала найстрашніша війна в історії. Це випробування залишило незгладимий слід, настільки жахливий, що перше святкування Дня Перемоги було неймовірно потужним за своїми масштабами. Неймовірне полегшення, випробуване людьми, сбросившими ярмо фашизму, вилилося в сльози і сміх, радість і поздоровлення, винесені на вулиці міст. Безперечні труднощі, які необхідно було долати і після війни, у цей день втратили сенс. Люди вірили, що майбутнє обов’язково буде прекрасним і світлим.
Перший День Перемоги ознаменувався першим салютом, що прозвучали в Москві 9 Травня. Такої події, мабуть, наша історія не знала ні до, ні після — 1000 гармат дали 30 залпів поспіль, сповіщаючи про видатного події, що змінили життя всіх людей. Ще одна подія, що стало згодом найважливішою традицією — Парад Перемоги. По Червоній площі стрункими рядами урочисто йшли полки переможної Червоної Армії. Закінчення параду було не менш незабутнім — до підніжжя Мавзолею були скинуті штандарти німецьких військ.
Що дивно — далеко не завжди 9 Травня був вихідним днем, то є державним святом. Звичайно, народ пам’ятав цю дату, проте святкування Великої Перемоги через три роки після закінчення війни просто скасували. Тільки через 20 років свято знову отримав державний статус. У 1965 році цей день знову став неробочим, повернулися урочисті паради, яскраві салюти, офіційні привітання і визнання заслуг і подвигів ветеранів.
Можливо сьогодні розмах вже не той, свято не відзначають настільки ж пишно й урочисто, але хочеться сказати — ми пам’ятаємо, цінуємо і відчуваємо вдячність за подаровану колись можливість щасливого мирного життя. Зі святом Перемоги!