Питання з чималою недостачею пенсійного фонду гостро торкнувся компанії Тата Стілл. Крім цього, в минулому році стався крах стартейлера БХС. Завдяки цим подіям був запущений процес відстеження розміру пенсійного фонду, а також безпосередніх виплат в інших областях. Висновки, які були зроблені після цього, складно назвати радісними.

Зараз є величезна очікування, що більша частина компаній з Британії вживуть заходів для того, щоб реорганізувати свої бюджети. Саме так фірми зможуть покрити зростаючий дефіцит у пенсійних фондах. Для того, що б досягти цього результату хочуть застосувати план зміни капіталу. Якщо навіть такі дії не призведуть до покращення результатів, то компанії почнуть скорочувати дивіденди.

Пенсійні програми в основному забезпечувалися державними облігаціями, у яких були встановлені виплати. Однак невисокі ставки відсотків і зміна напрямку інвестицій Британії стали причиною зниження доходів. А це призвело дефіцит в свою чергу.

Більшість компаній з Британії вже почали боротися з дефіцитом. Приміром, Каркло -компанія, що виробляє пластмасу, почала скорочення виплат по дивідендах. У свою чергу Коммьюнизис, що займаються поліграфією, зменшують свої капітали. На думку власників, такі дії повинні позитивно відобразиться на їх пенсійній програмі.

Є надія, що як можна більшу кількість фірм підуть такого прикладу. В організаціях, які проводять облік акцій через ФТСЕ100 — фінансову біржу. У таких випадках пенсійні програми покриті менш ніж на 90%, що є низьким результатом. В порівнянні з кінцем 2015 року, коли показники склали 98%.

За словами керуючого Лінкольн Пенсионос дії такого роду від середньо капіталізованих компаній тільки старт. За оцінками організації Мерсер дефіцит у пенсійних фондах виріс фактично в три рази. Зараз йдеться про більш ніж триста компаніях, акції яких підібрані в один індекс. Обіг акцій контролює Лондонська Фондова Біржа.

У 2016 році владі Туманного Альбіону вдалося допомогти такому гіганту як Тата Стілл. Але чи зможуть вони утримувати баланс — це питання поки що без відповіді. Левова частка великих компаній розраховує на потурання з боку влади. При цьому вони загрожують виведенням активів з країни.